The US has co-developed the most advanced weapon in the world - in a multi billion dollar deal with Israel. Sending billions of dollars worth of weapons to Israel to fight Hamas. Including a brand new weapon the New York Times says is, "impossible to defend against." CNBC says that it's, "gonna open up a massive market for the defense industry." The US Army says they're going to "build a lot of them very quickly." And one tiny defense contractor won the contract to build these weapons. The soaring demand for these weapons will undoubtedly have a major impact on this defense contractor's stock price. Get all the details here>>> "The Buck Stops Here." Dylan Jovine, Chairman, Behind The Markets | | |
The first biography of Ivan Sirko, written by Dmytro Yavornytsky in 1890, gave Sirko's place of birth as the sloboda of Merefa near the city of Kharkiv. Historian Yuriy Mytsyik states that this could not be the case. In his book Otaman Ivan Sirko[2] (1999) he writes that Merefa was established only in 1658 (more than 40 years after the birth of the future otaman). The author also notes that Sirko later in his life did actually live in Merefa with his family on his own estate, and according to some earlier local chronicles there even existed a small settlement called Sirkivka. However, Mytsyik also points out that in 1658–1660 Sirko served as a colonel of the Kalnyk Polk (a military and administrative division of the Cossack Hetmanate) in Podilia, a position usually awarded to the representative of a local population. The author also gives a reference to the letter of Ivan Samiylovych to kniaz G. Romodanovsky (the tsar's voyevoda) in which the hetman refers to Sirko as one born in Polish lands instead of in Sloboda Ukraine (part of Moscovy). Mytsyik also recalls that another historian, Volodymyr Borysenko, allowed for the possibility that Sirko was born in Murafa near the city of Sharhorod (now in Vinnytsia Oblast). The author explains during that time when people were fleeing the war (known as the Ruin, 1659–1686) they may have established a similarly named town in Sloboda Ukraine further east. Part of a series on Cossacks "Zaporozhian Cossacks write to the Sultan of Turkey" by Ilya Repin (1844–1930) Cossack hosts AmurAstrakhanAzovBaikalBlack SeaBuhCaucasusDanubeDonFreeGrebenKubanOrenburgRedSemirechyeSiberianTerekUralUssuriVolgaZaporozhian Other groups AlbazinanBashkirDanubeJewishNekrasovPersianTatarTurkish History Registered CossacksUprisings KosińskiNalyvaikoKhmelnytskyHadiach TreatyHetmanateColonisation of SiberiaBulavin RebellionPugachev's RebellionCommunismDe-CossackizationCossacks in the SS Cossacks Petro DoroshenkoBohdan KhmelnytskyPetro SahaidachnyIvan MazepaYemelyan PugachevStepan RazinIvan SirkoAndrei ShkuroPavlo SkoropadskyiYermak TimofeyevichIvan Vyhovsky Cossack terms AtamanHetmanKontuszKurinSotniaOseledetsPapakhiPlastunYesaulStanitsaShashkaSzabla vte Further, Mytsyik in his book states that Sirko probably was not of Cossack heritage, but rather of the Ukrainian (Ruthenian) Orthodox szlachta. Mytsyik points out that a local Podilian nobleman, Wojciech Sirko, married a certain Olena Kozynska sometime in 1592. Also in official letters the Polish administration referred to Sirko as urodzonim, implying a native-born Polish subject. Mytsyik states that Sirko stood about 174–176 cm tall and had a birthmark on the right side of the lower lip, a detail which Ilya Repin failed to depict in his artwork when he used General Dragomirov as a prototype of the otaman. Mytsyik also recalls the letter of the Field Hetman of the Crown John III Sobieski (later king of Poland) which referred to Sirko as "a very quiet, noble, polite [man], and has ... great trust among Cossacks".[citation needed] |
|
|
Життєпис Достеменно про походження, дату та місце народження Богуна не відомо. Його біографія до 1649 року рясніє припущеннями та версіями, жодна з яких не є безсумнівною. Версії про походження За даними польського дослідника Евгена Лятача, був сином Федора (звідси інше прізвище — Федоренко або Федоровський) — дрібного шляхтича, державця містечка Бубнова[1], який вів досить незалежне для православного шляхтича життя, інколи роблячи «наїзди» на сусідів-поляків, одним з яких був Олександр Олекшіч. Із сином Олександра Павлом згодом листувався Іван Богун. Рід Богуна, як припускається у наукових дослідженнях, козацько-шляхетського походження, але це припущення мало обґрунтоване. Проте у книзі «Малороссійский гербовник»[2] описано герб роду Богунів. Також вказано, що полковник мав сина Григорія та онука Леонтія[3]. Вони були військовими товаришами. Молоді роки Як і більшість шляхтичів, Іван здобув хорошу освіту. Можливо, навчався у Києво-Могилянському колегіумі, можливо у польському колегіумі, а можливо, за свідченнями О. Дмитрука, навчався у Берліні, де здобув фах інженера-фортифікатора. Прекрасний почерк Богуна, як відмічають історики, був доказом того, що той був вельми освіченою людиною. Припускається, що Іван Богун володів шістьма мовами. Деякі джерела стверджують, що він був учасником визвольних повстань 1637—1638 років, проте сучасні дослідження спростовують цю тезу. Протягом 40-х років XVII століття Богун вів звичайне для реєстрового козака життя — робив грабіжницькі наїзди на прикордонні землі московського царату[4], брав участь у військових походах проти кримських татар та переймав їхні торгові обози до Московії. Вірогідно перебував на королівській службі в Кодаку[5]. Наприкінці 1630-х - на початку 1640-х років. Іван Богун одружився. Імені його дружини, на жаль, дізнатись досі не вдалось. О. Дмитрук стверджує, що у подружжя було два сини, старшого звали Тимофієм, який в подальшому був сотником у містечку Тростянець на Вінничині. Про молодшого згадок ще менше: відомо лише те, що той був військовим товаришем та звався Григорієм. Хмельниччина З початком у 1648 році Визвольної війни українського народу Богун став одним із сподвижників гетьмана Богдана Хмельницького і, згідно з «Реєстром Війська Запорізького 1649 року», значився серед козаків Чигиринського полку, в його сотні був записаний «кадровий резерв» Хмельницького як прості козаки (зокрема серед них Михайло Криса, який був серед заручників у поляків у битві під Жовтими водами). Треба додати, що народна дума згадує про нього як одного із чотирьох керівників повстання, які перед самим початком війни прибули на Низ (серед них ще Максим Кривоніс, Мартин Пушкар та Михайло Борохович). Згодом, 1650 року, за добрі організаторські здібності та військовий талант Богуна призначили кальницьким полковником. Битва під Вінницею Докладніше: Битва під Вінницею У 1651 році Богун вів бої на Брацлавщині проти загонів М. Калиновського та С. Лянцкоронського. У боях під Вінницею в березні 1651 року Богун вперше найбільш масштабно проявив свої здібності воєначальника. Залишивши частину свого війська у місті, Богун з рештою вирушив назустріч магнатові Речі Посполитої Лянцкоронському з добірною шляхетською кіннотою. Після нетривалої сутички козаки в удаваній паніці почали відступати до укріпленого по той бік Бугу монастиря, таким чином заманивши в ході бою кінноту Речі Посполитої на Південний Буг, де крилаті гусари потрапили до завчасно підготованої пастки (козаки перед боєм прорубали в кризі ополонки, притрусивши їх сіном та прикрили снігом, щоб не було видно). Сам Лянцкоронський ледве врятувався від такої смерті. Незабаром надійшов і гетьман Речі Посполитої Калиновський. Він обложив Вінницю та почав штурм. Проте великого успіху це не принесло. Сучасник (шляхтич Речі Посполитої) з сумом говорив про повну безпорадність і безсилля шляхетського війська перед козаками Івана Богуна: "Наші оточили їхні укріплення волами і постійно вартували, але не могли відрізати їх від води; громили в обложених пушками та кидали в їх стан бомби, але бомби козаки встигали гасити і по суті ми нічого не могли їм зробити. Між тим військо коли вибилося з сил, тоді як весь час солдати і коней не розсідлували, і самі не залишали зброї" У Вінниці на границі, Під могилою над Бугом-рікою – Там стояв Іван Богун вільницький Під обителем-монастирем кальницьким. Під кальницькою обителлю Богун стояв, Із турками-пашами, Крулевськими ляхами, Калмицькими князями Богун воював![7] У цей час підійшли надіслані на поміч гетьманом Хмельницьким козацькі загони на чолі з уманським полковником Йосипом Глухим і полтавським — Мартином Пушкарем. Дізнавшись про підкріплення військо Речі Посполитої в паніці відступило, залишивши весь свій обоз. Згодом, переслідуючи загони Речі Посполитої, полк Богуна брав участь у штурмі Кам'янця-Подільського (29 квітня — 1 травня 1651 року), а в середині травня його козаки оволоділи Корцем. Берестецька битва Докладніше: Берестецька битва Іван Богун виводить козаків на герць Відіграв значну роль у битві під Берестечком влітку 1651 року. З приводу цих боїв сучасник-шляхтич з сумом писав: "Неприятель напав з рівною запеклістю… і цей день був для нас нещасним внаслідок загибелі багатьох знатних людей і добрих вояк". Але все змінилося 30 червня, коли військо Ісляма III Ґерая, під тиском військ Речі Посполитої, панічно вдалося до втечі. Керівництво перейшло до Филона Джалалія. Хмельницький, разом із писарем Іваном Виговським і чотирма охоронцями, подався за татарами аби повернути їх назад. Проте зробити цього йому не вдалося й він почав збирати військо до чергової сутички. Становище козацького війська, котре без татарської кінноти було вельми вразливе, стало стратегічно невигідне та містило певну небезпеку. Гетьман, за допомоги гінців, віддав наказ війську відходити на інший плацдарм. Богун, на чолі кількатисячного загону, здійснив відволікальний атакувальний маневр на розташування поляків, доки основні козацькі сили полишили табір та вдалися до відступу. У той же час зо кілька сотень козаків, фактично смертників, лишилися в таборі аби надати з'єднанню Богуна та основним силам більше часу для відступу[8]. А хто тоді задумав переправу, Рятунок для козацтва, як Перун? Хто тут найбільшу мав в народі славу?... Шепочуть трави, очерет: - Богун... (Є. Лещук „Земля Івана Богуна") "Вночі, коли табір посполитих заснув, козаки почали гатити болото. У хід пішло все без чого можна було обійтися: вози, шатра, кожухи, міхи, попони, посуд тощо. За ніч більша частина козацького війська переправилась. А на ранок: "Від одного крику сполошився весь табір: Братці! Вже ні одного крику полковника немає в таборі! Всі повтікали!" Наглий страх опанував юрмищами людськими, всі заметалися наосліп, кинулися притьма туди, звідки гукали їм козаки: "Сюди! Сюди!", на греблі насунуло одразу тисячі люду, один одного спихав у багно, один поперед одного намагався вискочити на гатку, ніхто не слухав Богуна, який вмовляв з того берега триматися льоду, греблі розгрузли, знищилися, передні стали тонути, задні йшли по їхніх трупах і тонули теж " — П. Загребельний історико-психологічний роман «Я, Богдан». Решта сміливців, які не встигли переправитись, але й не вдалися в шаленство, хоробро прийняла бій, вважаючи, краще померти славою воїна, ніж здатися в полон. Їх нараховувалося близько трьохсот; вони подібно до спартанців Леоніда стримували натиск усієї армії Речі Посполитої тим самим, намагаючись прикрити відступ. Пропозиції короля зберегти життя з презирством відкидалися. Ці триста загинули в нерівній боротьбі зі шляхетським військом. Мужність усіх трьохсот проілюструє останній (за деякими даними, сотник Нечитайло), в якого влучило чотирнадцять куль, а він продовжував відбиватися. Коли польський король запропонував йому в дарунок життя, той відповів, що хоче вмерти в бою, як справжній козак. Див. також: Поле Берестецької битви — сучасний Національний історико-меморіальний заповідник. |
124 Broadkill Rd 4, Milton, DE 19968 © 2024 Polaris Advertising. All rights reserved This editorial email containing advertisements was sent to you because you subscribed to this service. To stop receiving these emails, click unsubscribe To ensure our emails continue reaching your inbox, please add our email address to your address book. Any reproduction, copying, or redistribution of our content, in whole or in part, is prohibited without written permission from Polaris Advertising. Polaris Advertising welcomes your feedback and questions. But please note: The law prohibits us from giving personalized advice. To contact Us, call toll free Domestic/International: +1 (302) 499-2858 Mon–Fri, 9am–5pm ET, or email us support@usfinancetoday.com. Unsubscribe |
The first biography of Ivan Sirko, written by Dmytro Yavornytsky in 1890, gave Sirko's place of birth as the sloboda of Merefa near the city of Kharkiv. Historian Yuriy Mytsyik states that this could not be the case. In his book Otaman Ivan Sirko[2] (1999) he writes that Merefa was established only in 1658 (more than 40 years after the birth of the future otaman). The author also notes that Sirko later in his life did actually live in Merefa with his family on his own estate, and according to some earlier local chronicles there even existed a small settlement called Sirkivka. However, Mytsyik also points out that in 1658–1660 Sirko served as a colonel of the Kalnyk Polk (a military and administrative division of the Cossack Hetmanate) in Podilia, a position usually awarded to the representative of a local population. The author also gives a reference to the letter of Ivan Samiylovych to kniaz G. Romodanovsky (the tsar's voyevoda) in which the hetman refers to Sirko as one born in Polish lands instead of in Sloboda Ukraine (part of Moscovy). Mytsyik also recalls that another historian, Volodymyr Borysenko, allowed for the possibility that Sirko was born in Murafa near the city of Sharhorod (now in Vinnytsia Oblast). The author explains during that time when people were fleeing the war (known as the Ruin, 1659–1686) they may have established a similarly named town in Sloboda Ukraine further east. Part of a series on Cossacks "Zaporozhian Cossacks write to the Sultan of Turkey" by Ilya Repin (1844–1930) Cossack hosts AmurAstrakhanAzovBaikalBlack SeaBuhCaucasusDanubeDonFreeGrebenKubanOrenburgRedSemirechyeSiberianTerekUralUssuriVolgaZaporozhian Other groups AlbazinanBashkirDanubeJewishNekrasovPersianTatarTurkish History Registered CossacksUprisings KosińskiNalyvaikoKhmelnytskyHadiach TreatyHetmanateColonisation of SiberiaBulavin RebellionPugachev's RebellionCommunismDe-CossackizationCossacks in the SS Cossacks Petro DoroshenkoBohdan KhmelnytskyPetro SahaidachnyIvan MazepaYemelyan PugachevStepan RazinIvan SirkoAndrei ShkuroPavlo SkoropadskyiYermak TimofeyevichIvan Vyhovsky Cossack terms AtamanHetmanKontuszKurinSotniaOseledetsPapakhiPlastunYesaulStanitsaShashkaSzabla vte Further, Mytsyik in his book states that Sirko probably was not of Cossack heritage, but rather of the Ukrainian (Ruthenian) Orthodox szlachta. Mytsyik points out that a local Podilian nobleman, Wojciech Sirko, married a certain Olena Kozynska sometime in 1592. Also in official letters the Polish administration referred to Sirko as urodzonim, implying a native-born Polish subject. Mytsyik states that Sirko stood about 174–176 cm tall and had a birthmark on the right side of the lower lip, a detail which Ilya Repin failed to depict in his artwork when he used General Dragomirov as a prototype of the otaman. Mytsyik also recalls the letter of the Field Hetman of the Crown John III Sobieski (later king of Poland) which referred to Sirko as "a very quiet, noble, polite [man], and has ... great trust among Cossacks".[citation needed] |
|
|
|
Tidak ada komentar:
Posting Komentar